Смерть надій та футбольних амбіцій Реброва: 7 ключових висновків з матчу Грузія - Україна.

Збірна України провела нову гру в рамках групового етапу Ліги націй 2024/25. Команда під керівництвом Сергія Реброва завершила матч унічию з Грузією на виїзді.

Чемпіон оперативно оцінює виступ національної збірної після кожної гри, підкреслюючи важливі моменти. Після чергового матчу "синьо-жовтих", який, м’яко кажучи, не можна вважати успішним, він акцентує увагу на найбільш актуальних аспектах.

Серед продемонстрованих колективом Сергія Реброва якостей, за які гостям точно не соромно, є бажання грати до останнього та вигравати боротьбу. Як відомо, у попередніх іграх у нинішній кампанії Ліги націй однією з головних претензій до футболістів збірної України було недостатнє бажання битися у кожному конкретному епізоді. Можна з упевненістю сказати: "побажання" вболівальників та спеціалістів цього разу були враховані.

Звісно, у кількох епізодах протиснути непоступливих українців грузинам все ж вдавалося. Проте у порівнянні з виїзними іграми проти тих же Чехії та Албанії у перших двох турах змагання Україна зробила не один крок уперед.

"Синьо-жовта" команда знову виявилася неспроможною дати відсіч супернику, який поступово нарощував свою гру. Футбол, що міг би принести перемогу гостям на узбережжі Чорного моря, вони показали лише в окремі моменти матчу.

У матчі Україна знову продемонструвала дві різні половини гри. Питання "Чому команда, яка має непоганий склад футболістів, здатних грати на рівні середняків європейського футболу, не може підтримувати стабільну якість гри протягом усіх 90 хвилин, особливо у поєдинках із суперниками, що мають схожі потенціали?" залишається відкритим і без очевидного вирішення.

Ідея використання хавбека Динамо в якості "ланцюгового пса" не тільки стала несподіванкою для суперника і показала багатогранність Миколи Шапаренка як сучасного центрального півзахисника, а й стала уособленням дійсно ґрунтовної підготовки Реброва та його помічників до конкретного суперника.

Гравець "Десятка" головної команди країни знову взяв на себе завдання закривати "нерідну" зону правіше від центру поля. Цього разу йому доручили активно боротися, підчищати помилки та знищувати атаки суперника. Натомість звичний Шапаренко, який звик до креативних задач, залишився майже непоміченим у грі. Водночас втома, що накопичилася у футболістів Динамо, про яку неодноразово згадував Олександр Шовковський, стала помітною і в цьому матчі. Шапаренка замінили на початку другого тайму, адже він вже не справлявся із завданнями й отримав попередження. Після його виходу на лаву запасних, команда втратила колишній імпульс у центрі поля, що стало відчутним ударом для української гри.

Ребров скористався правом зробити усі 5 замін, і вихід на поле гравців у різних слотах другого тайму не був випадковим. Поява і Дмитра Криськіва та Олексія Гуцуляка на 64-й, і Романа Яремчука та Івана Калюжного на 80-й, і Олександра Назаренка на 86-й хвилинах, виглядали саме тими вірними рішеннями, спрямованими на підсилення власного потенціалу і заспокоєння гри з причин різкої активізації суперника, які були необхідними.

Інша справа полягає в тому, що Україна вже давно втратила відчуття власної ефективності, яке не так давно дозволяло їй змагатися з командами на кшталт Грузії з позиції сили. Коли відсутній рівень колективної гри, сподіватися на те, що якийсь гравець раптом здійснить диво і заб'є з нічого, — це наївно. Найсмішніше, що якби Гуцуляк чи Назаренко реалізували ту ж саму потенційно небезпечну атаку в компенсований час другої половини, вона могла б дати результат.

Перед матчами національних збірних у ЗМІ з'явилася нова інформація про інтерес до захисника Борнмута з боку клубів, які мають більш амбіційні цілі. Автор цих рядків не поділяє загального захоплення грою колишнього футболіста Динамо під час жовтневої зустрічі - хоча він проявив вражаючу надійність у захисті, Забарний допустив кілька помилок при переході з оборони в атаку, які могли мати серйозні наслідки. Натомість, його виступ у матчі проти Грузії можна вважати, якщо не абсолютно досконалим, то дуже близьким до ідеалу.

Забарний знову продемонстрував свій високий рівень гри та вміння читати ситуацію на полі. Його дії з просуванням м'яча слугують зразком сучасного футболу для центрбека. Враховуючи позитивні відгуки, постійний розвиток в АПЛ та обмежений контракт з "вишнями", які також зацікавлені в отриманні вигоди від трансферу одного з найважливіших гравців, питання про перехід Забарного в інший клуб може стати актуальним вже в січні.

Хавбек Челсі не забив, але провів матч, який може стати початком дійсно нової ери та довгоочікуваного прориву. Мудрик не губився на полі, чи не в кожному епізоді обирав єдино вірне рішення, не зловживав індивідуальною грою та раз за разом загострював, як ніхто.

Пересічним вболівальникам притаманно запам'ятовувати тільки тріумфальні ігри, в яких футболісти виступають в ролі тих, хто зробив різницю. Однак у випадку з Михайлом Мудриком саме гра на "Батумі Арені" є найкращим матчем вінгера у футболці України з усіх 27-ми поєдинків у футболці національної команди.

На перший погляд, стратегія на матч виглядала ефективною до моменту пропущеного гола. Проте, насправді, план Реброва почав давати збої вже в середині другої половини гри. У попередніх зустрічах під керівництвом колишнього тренера Аль-Айна Україна часто нагадувала команду без чіткої стратегії, що діяла спонтанно. Цього разу "синьо-жовті" вийшли на поле з наміром нейтралізувати сильні сторони суперника, завдаючи удару по його атакам за допомогою швидкої реакції. Але, як і раніше, сил для повної реалізації задуму знову не вистачило.