Футбол та освіта: еволюція поглядів спортсменів та сучасні стереотипи щодо їх освіченості

1 вересня всесвітньо святкують День знань.

Одним із головних стереотипів є той, що футболісти малоосвічені й окрім того, що б'ють по м'ячу, більше нічого не можуть. Та чи справді це так, чи це тягнеться із часів совку?

З'ясуймо це.

Рівень освіти в радянські часи та після здобуття незалежності суттєво поступався сучасному, через що кількість можливостей і інструментів для навчання була обмеженою. У зв'язку з цим, багато хто прагнув досягти успіху, ставши відомим футболістом.

Проте часи змінюються, і спортсмени все більше усвідомлюють важливість освіти. Без неї складно планувати майбутнє, а загальний розвиток вимагає знання базових речей. Тому наразі майже всі учасники чемпіонату України навчаються у вищих навчальних закладах або вже їх закінчили. Це ж стосується і гравців за кордоном: більшість із них також розуміють важливість цього аспекту.

Безумовно, особа, яка прагне присвятити себе конкретній справі, наприклад, футболу, часто змушена жертвувати іншими аспектами свого життя. Повсякденні тренування, тривалі подорожі, тактичні заняття, аналіз матчів, змагання, перельоти, збори - усе це є невід'ємними складовими життя футболіста.

Тому, випливає, що їм не до навчання. Однак, всі ми вже помітили таку тенденцію, що більшість футболістів бере із собою в дорогу книгу -- хтось читає художню літературу, хтось спортивну, але все ж, це вже неабиякий крок до успіху.

"З якоїсь причини існує стереотип, що футболісти - це малограмотні люди з невисоким інтелектом, які грають у футбол виключно ногами, а мізки їм не потрібні. Люди часто забувають простий факт: спорт не терпить дурнів. Вони в ньому надовго не затримуються", - підкреслив колишній гравець "Динамо" та національної збірної України Владислав Ващук.

Погоджуюся з цими словами, адже сучасні футболісти розуміють, що не можуть бути позаду розвитку суспільства, що їм варто йти в ногу, що мати гроші -- не означає бути багатим. На мою думку, ти збагачуєшся, коли поряд є люди, з якими ти маєш про що поспілкуватися, коли поряд є кохана, з якою ви виховуєте дитину. Та чи зможеш ти без навчання протягом певного періоду життя знайти спільні теми з друзями? Ба більше, чого ти зможеш навчити свою дитину? Чи вдасться спокійно, без хвилювань та заїкань відповісти на запитання журналістів, бо ти ж так хочеш стати топ-гравцем?

Вірю, що ці питання виникають у кожного, тому, щоб уникнути проблем, вони замислюються, чому навчання в школі чи університеті дійсно важливе. До того ж, вже давно відомо, що кар'єра спортсмена не триває вічно, і після її завершення потрібно десь працювати. Без освіти це буде дуже складно зробити.

Порівнюючи з гравцями, які були на полі 20 років тому, можна сказати, що інтелектуально -- це два різні покоління, адже зараз є безліч інструментів, аби реалізовувати себе і поза грою, розбирати помилки під час матчів, розмірковувати, чому саме цей чи інший пас ти віддав.

Мені відомо, що чимало футболістів займаються індивідуально з тренерами, які допомагають їм підвищити фізичну підготовку, вчать, що потрібно для досягнення успіху, як долати психологічні труднощі та справлятися з поразками, а також багато іншого. Це досить поширена практика серед гравців, що свідчить про те, що наше покоління далеко не втрачене.

Цікаво зазначити, що сучасні футболісти зазвичай володіють принаймні двома мовами: рідною та англійською. Деякі з них, такі як Ромелу Лукаку або Кріштіану Роналду, який знає три іноземні мови, освоюють навіть три, чотири чи п'ять мов. Це обумовлено тим, що спортсмени часто змінюють клуби і країни, що вимагає адаптації до нових умов життя. Знання кількох мов значно спрощує спілкування як на полі з суддями та іншими гравцями, так і поза ним з журналістами.

Серед нинішніх українських футболістів варто відзначити капітана донецького "Шахтаря" Тараса Степаненка. Він є прикладом людини, яка постійно прагне до знань. Степаненко не лише закінчив школу із золотою медаллю, а й здобув вищу освіту за спеціальністю "Міжнародний туризм та управління". Крім того, він отримав тренерську ліцензію.

Це не так вже й просто, коли в тебе є ще обов'язки крім постійної роботи на футбольному полі, проте йому це вдалося.

Іншим прикладом може бути іспанський півзахисник Хуан Мата, який закінчив Політехнічний університет Мадрида з дипломом журналіста, а також має ступінь зі спортивних наук та фінансів.

Колись Френка Лемпарда вважали "мозком" Челсі, і це було цілком заслужено. Під час тесту на визначення рівня IQ, проведеного в команді, він набрав 150 балів (для порівняння: у Ейнштейна було 160).

Змінивши формулювання, можна отримати такий унікальний текст: Про молоді таланти варто згадати окремо — іспанська зірка Ламін Ямал отримав можливість виступити на Євро-2024, хоча йому було лише 16 років. Разом з футбольною формою він взяв із собою й домашнє завдання. Під час турніру юний футболіст наполегливо готувався до іспиту, який успішно склав, і був прийнятий на четвертий курс середньої школи. Після цього він разом зі збірною Іспанії виграв чемпіонат Європи з футболу.

Кожен з нас наділений унікальними здібностями, але їх потрібно культивувати, як і розум. Футболіст повинен усвідомити, що без мозку неможливо досягти успіху, бо це ключовий аспект, який впливає на гру. Безперечно, майстерність, витривалість, сміливість і швидкість - це якості справжнього футболіста. Якщо деякі з цих якостей можна здобути через фізичні тренування, які призводять до болю в м'язах і рясного поту, то інші - лише через наполегливе навчання.